Тисячі кілометрів, шість країн: Як запоріжці об'їздили Балкани на велосипедах

09.11.2017 00:59
(1 Голосовать)
Главная площать в Тиране (Албания) Главная площать в Тиране (Албания)

Запорізькі мандрівники розповіли, чим Сербія нагадує Україну, як албанці стали майстрами піци та пасти і чому українцям було незручно йти на місцеве весілля

Молоді запоріжці Ольга Білинська та Юрій Васильєв – завзяті мандрівники. У різних куточках планети вони пересуваються автостопом або велосипедами. Нещодавно вони повернулися з тривалого велотуру балканськими країнами, про який розповіли порталу Depo.Запоріжжя.

Юра: - У подорожі ми пробули чотири місяці. З них у дорозі – 65 днів. За цей час велосипедами подолали приблизно 3200 кілометрів.

Почали з албанської Тирани – до неї дісталися літаком з пересадкою в Стамбулі. Велосипеди везли в багажі, за них треба було платити окремо. Маршрут йшов по колу: Чорногорія, Боснія, Хорватія, Сербія, Македонія, потім знов повернулися в Албанію і так само вилетіли з Тирани.

Сборка велосипедов в аэропортуСборка велосипедов в аэропортуСборка велосипедов в аэропорту

Пакування транспортного засобу в аеропорту

Оля: - Спочатку планували повернутися велосипедами до України – через Болгарію та Румунію. Але для цих двох держав потрібні або візи, або біометричний паспорт, який Юра зробити не встиг. Намагалися отримати болгарську візу в Македонії та Боснії, але нам відмовили, тому довелося знову летіти. Ті країни, які ми в результаті об'їхали, віз не потребують – достатньо звичайного закордонного паспорту. Окрім Хорватії, яка є членом Євросоюзу, та, відповідно, вимагає візу або біометрію. Я тоді лишила Юру в Боснії, а сама на пару годин поїхала до хорватського Дубровника – красивезного старовинного міста поруч із кордоном. У Косово теж не потрапили – там так само вимагають шенгенську візу або біометричний паспорт (наразі Косово є частково визнаною державою; Україна Косово не визнає - Depo.Запоріжжя).

У день долали велосипедом 60-100 кілометрів, залежно від вітру та рельєфу. Коли мені треба було працювати (з собою був ноутбук) – проїжджали 30-60 км.

Пейзаж по дороге из Эльбасана в Тирану (Албания)Пейзаж по дороге из Эльбасана в Тирану (Албания)Пейзаж по дороге из Эльбасана в Тирану (Албания)

Останній тиждень їхати було захолодно. Не треба вважати, що тут тепліше, ніж в Україні, бо регіон розташований південніше.

Мінус велоподорожі – у деякі місця з велосипедом не пройдеш і надовго його не залишиш.

Жили переважно в наметі, який був у нас із собою.

Поставили палатку на территории заброшенного завода (Крушевац, Сербия)Поставили палатку на территории заброшенного завода (Крушевац, Сербия)Поставили палатку на территории заброшенного завода (Крушевац, Сербия)

Також двічі надовго зупинялися в албанців, з якими познайомилися у минулій подорожі та які запросили до себе. В одних був хостел, в інших ресторан – ми не тільки гостювали в них, а й допомагали по роботі. Обом подарували українські прапорці, вони їх у себе повісили. Згодом до них завітали клієнти-українці, які помітили рідну символіку. До речі, ми теж якось зустріли на дорозі хлопців з Житомира, які теж подорожували велосипедами.

Юра: - Потім шкодували, що в самих не лишилося прапорця. Деякі люди, коли чули, звідки ми, пригощали кавою.

День Вышиванок, Боко-Которский залив, Черногория.День Вышиванок, Боко-Которский залив, Черногория.День Вышиванок, Боко-Которский залив, Черногория.

У День незалежності на чорногорському озері

Сербська природа, чесно кажучи, нуднувата – рівнина, дуже схожа на українську. А от у інших країнах дорога переважно йшла через гори – там траплялися куточки неймовірної краси. Зокрема вразила Боснія з її каньйонами та тунелями. Але їхати у горах, звичайно, важче, особливо у дощ.

Национальный парк Галичица, МакедонияНациональный парк Галичица, МакедонияНациональный парк Галичица, Македония

На Балканах непогана інфраструктура для велосипедистів. Навіть у маленьких містечках є велодоріжки (а у Запоріжжі – нема). У Боснії обладнали велотрасу на місці старої, ще часів Австро-Угорщини, непрацюючої залізниці.

Каньон Матка, МакедонияКаньон Матка, МакедонияКаньон Матка, Македония

Оля: - У Албанії ми більше спілкувалися англійською, у слов'янських країнах – суржиком.

Про Україну на Балканах небагато знають. Ми для них досі "Радянський Союз", так само, як і вони для багатьох українців – Югославія. Про війну теж знають лише у загальних рисах. Якось сказали двом сербам, звідки ми. Один взагалі не зрозумів, а другий йому пояснив, що ми – це "Малоросія".

Юра: - Те, що велика частина сербів любить Росію та Путіна – правда. Це відобразилося навіть в асортименті сувенірів та назвах кафе. У них одна з улюблених тем для розмов – те, як 18 років тому їх бомбили американці.

Российские сувениры в СербииРоссийские сувениры в СербииРоссийские сувениры в Сербии

Знайшлися путінофіли і в Македонії

Оля: - До речі, помітила, що коли я кажу про рідне місто, іноземці частіше згадують "Запорожець", ніж козаків чи ДніпроГЕС.

Цыганские дети в Скопье, МакедонияЦыганские дети в Скопье, МакедонияЦыганские дети в Скопье, Македония

Юра: - Відмінності між людьми у різних куточках Балкан бувають доволі відчутними. Боснія і Герцеговина (ця країна має федеративний устрій: складається з Боснії і Герцеговини, де живуть, відповідно, боснійці-мусульмани та хорвати-католики, Республіки Сербської - переважно з сербським населенням та окремого самоврядованого округу Брчко - Depo.Запоріжжя) взагалі дуже розділена: їдеш одним селом – всюди сербські прапори, їдеш далі – хорватські, а, власне, боснійські ми побачили лише у столиці (а поруч – багато турецьких).

Хорватский флаг вместе с флагом города Неум, Босния и ГерцеговинаХорватский флаг вместе с флагом города Неум, Босния и ГерцеговинаХорватский флаг вместе с флагом города Неум, Босния и Герцеговина

Хорватський прапор у Боснії

Оля: - Навіть столиця, Сараєво, складається зі східної (сербської) та західної (боснійської) частин, і вони не дуже люблять один одного. У колишніх югославських країнах люди більш закриті, обережні, ніж у Албанії. "Югослави" пережили низку війн, які лишили відбиток на свідомості людей – це добре помітно під час розмови.

Мостар, Босния и ГерцеговинаМостар, Босния и ГерцеговинаМостар, Босния и Герцеговина

Боснійський Мостар. Зараз це туристичний центр, а у 90-х місто сильно постраждало від війни

Юра: - До речі, албанці у самій Албанії та у сусідніх країнах (насамперед у Македонії – їх там приблизно півмільйона, чверть населення країни) теж неабияк відрізняються. У Албанії вони більш толерантні, не переймаються національними та релігійними темами (майже дві третини населення Албанії – мусульмани, а третина – християни, при чому католиків та православних приблизно однакова кількість), а у Македонії, напевно, більше прагнуть зберегти свою самобутність.

Выезд в Каньон Матка, Македония. Не затерта только албанская надпись. Выезд в Каньон Матка, Македония. Не затерта только албанская надпись. Выезд в Каньон Матка, Македония. Не затерта только албанская надпись.

Нагадування про непросту ситуацію на Балканах. Вказівник у населеному переважно албанцями регіоні Македонії. Кирілічний напис македонською хтось зафарбував

Запам'ятався випадок із сербом на ім'я Іван. Ми випадково познайомилися у сербському містечку, і він запросив нас додому на каву та обід. Чоловік був не просто віруючий, а прямо експерт у темі християнських святих. Він здивувався, що ми не знаємо своїх святих покровителів. Іван спитав дні нашого народження, після чого дістав велику скриньку з іконами, знайшов ті, на яких були "наші" святі, та подарував.

Комбо из икон, подаренных сербскими жителямиКомбо из икон, подаренных сербскими жителямиКомбо из икон, подаренных сербскими жителями

До речі, якщо не брати до уваги великі міста, то церков у Сербії більше, ніж магазинів.

На одном из дорожных перевалов в МакедонииНа одном из дорожных перевалов в МакедонииНа одном из дорожных перевалов в Македонии

Оля: - На мій велосипед причеплений автомобільний номер канадського Квебеку – просто як сувенір. Тому до мене часто зверталися французькою – думали, що я звідти. Особливо у Дубровнику – там взагалі безліч туристів (останнім часом інтерес іноземців посилився, бо в місті знімали "Гру престолів"), а того дня коли я туди заїхала, містом ходили сотні канадців. Один із них, коли дізнався, що я з Запоріжжя, пригадав, що був там – подорожував лайнером з Києва до Одеси. Навіть запам'ятав ДніпроГЕС та Хортицю.

Дубровник, ХорватияДубровник, ХорватияДубровник, Хорватия

Юра: - Ще був цікавий епізод біля сербсько-боснійського кордону. На дорозі (вже у Боснії) ми знайшли смартфон та вирішили повернути власнику. Зайшли з нього у "Фейсбук" та побачили профіль власника – це був серб із міста, яке ми за пару тижднів збиралися відвідати. Ми написали йому про це, але він довго мовчав. Врешті решт відповів: виявилося, що йому просто не було звідки заходити в мережу, окрім загубленого телефону. Ми згодом зустрілися, віддали його річ та познайомилися. Горан – дуже цікава людина, професійний хореограф. Він на радощах нагодував нас вечерею та сніданком.

Столица Боснии и Герцеговины - СараевоСтолица Боснии и Герцеговины - СараевоСтолица Боснии и Герцеговины - Сараево

Окремо запам'яталася столиця Македонії - Скоп'є. У центрі міста – величезна кількість пам'ятників та статуй, розкішні адміністративні будівлі. Деякі македонці скаржаться, що уряд витратив на це безліч грошей. Це молода країна, і всі ці монументи – напевно спосіб будівництва нації. Всі сусіди – серби, албанці, болгари, греки - вважають цю землю своєю.

На велосипедах по Скопье, МакедонияНа велосипедах по Скопье, МакедонияНа велосипедах по Скопье, Македония

Оля: - Кухня екс-югославських країн нам не дуже підійшла. Ми м'яса не їмо, а в них це "основа" всієї кулінарії. Навіть маленькій сербській дівчині на сніданок дали просто м'ясо з хлібом – при цьому хліб вона там і не з'їла. Якось у Сербії нас побачили молодята, пофотографувалися з нами та запросили на весілля. Нам було б цікаво прийняти запрошення. Але ми подумали: люди вже гуляють, всі веселі, а тут приходимо ми, відмовляємося від м'яса, а також вина та ракії (алкоголь ми теж не вживаємо). Вони б нас не зрозуміли та образилися, тому ми ввічливо відмовилися.

Сербская свадьба в Пожеге, СербияСербская свадьба в Пожеге, СербияСербская свадьба в Пожеге, Сербия

Юра: - Інша справа – албанська їжа. У них страви більш різноманітні, багато фруктів, овочів, морепродуктів. Албанці масово їздили і продовжують їздити до Італії, і завдяки цьому добре знаються на пасті, каві, роблять класну піцу.

Киви созревают в январе, осенью они в таком видеКиви созревают в январе, осенью они в таком видеКиви созревают в январе, осенью они в таком виде

Ківі прямо з дерева виявилися кислими

Оля: - Перше, що кидається в очі у Албанії – неймовірна кількість кафе та чоловіків у них (жінки туди ходять рідко). Лише в одному балканському кафе ми бачили табличку про заборону палити. Взагалі тютюн тут вживає майже кожен віком від 12 років. Інша "фішка" албанців: вони всі один одного знають – країна ж маленька, людей менше трьох мільйонів. Ми часто чули фрази на кшталт "мій друг, віце-прем'єр-міністр…". Під час минулорічної подорожі я виклала в "інстаграм" фото Тирани з тегом – і незабаром його "репостнув" мер міста.

Вид на центр Шкодера из B HostelВид на центр Шкодера из B HostelВид на центр Шкодера из B Hostel

Звична балканська картина - мечеті та християнські храми поруч

Ссылка на оригинальнуя статью zp.depo.ua Автор Едуард Андрющенко.

Прочитано 470 раз

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.

Мы в Instagram

    ПОИСК

    Получите скидку 10% на все походы
    captcha